Основні сюжети японських татуювань запозичені з давніх легенд та казок. Відповідно, головні персонажі японських натільних малюнків — самураї, дракони та коропи.

Японський стиль тату

Існує кілька теорій походження японських татуювань. Згідно з першою, «ірідзумі» (японський натільний малюнок) запозичили у Китаю, де він був відомий ще в XI столітті до н. е. Прихильники іншої теорії стверджують, що звичай прикрашати тіло татуюваннями японці перейняли ще в давнину у айнів, які мешкали поруч у період з 70 до 250 року до н. е. Самі ж японці надають перевагу третій версії.

За легендою, цариця Саноятару, захоплена найкрасивішими татуюваннями Дзімму (міфічного японського правителя 660–585 років до н. е.), присвятила їм поему. Як би там не було, японські татуювання за своєю красою та складністю сміливо можна прирівняти до творів мистецтва.

Мабуть, однією з найяскравіших особливостей японських тату є їхня масштабність. Після кількох років послідовного нанесення малюнків на тіло татуювання набувало форми «розкритого плаща» або «кімоно». Торс був повністю покритий малюнками, але груди та живіт залишалися чистими.

Принципи японського стилю сформувалися приблизно в середині XIX століття і залишаються актуальними для майстрів і сьогодні. До них належать:

1. асиметрія;

2. доповнення основного сюжету безліччю деталей;

3. об’єднання всіх малюнків єдиним декоративним контуром;

4. яскраве контрастне забарвлення;

5. заповнення порожніх ділянок композиції фрагментами буддійських текстів та геометричними орнаментами.

Також японські майстри робили татуювання, враховуючи розташування м’язів: під час їхнього напруження чи розслаблення зображення ніби оживало. Завдяки цьому підкреслювалася динамічність одних сюжетів та статичність інших.

Мотиви японських татуювань можна поділити на міфологічні, релігійні, присвячені темі флори та фауни. Рослинні мотиви наповнені глибоким змістом і символізмом. Наприклад:

• півонія — символ успіху та багатства;

• квітка сакури — символ швидкоплинності часу та крихкості життя;

• хризантема — символ рішучості та наполегливості.

Не можна оминути і водну тематику, яка часто з’являється в японських татуюваннях. Швидше за все, причина цього — тісний зв’язок японців із морем, що породив безліч легенд.

Досі існують майстри-традиціоналісти, які не визнають татуювальну машинку. На їхню думку, її використання знижує престиж майстра, а також позбавляє руку потрібної вправності. Вони наносять татуювання за допомогою пучка бамбукових паличок із прикріпленими до кінців голками. Зв’язку з тридцяти паличок називають «харі». Швидкість роботи з нею складає 90–120 уколів на хвилину.

Насправді одночасні уколи великою кількістю голок забезпечують більш активне проникнення фарби під шкіру. Такий метод потребує не лише величезного терпіння та майстерності від тату-майстра, а й сили волі від клієнта, адже він завдає чимало болю. Створення великої композиції зазвичай триває тижні, а то й місяці.