Вперше до орнаментів племінних нательних малюнків тату майстри звернулися на початку цього століття. Саме так і з’явився популярний сьогодні стиль «трайбл».
Полінезійський стиль тату (Полінезія, Маорі, Мокко)
Ймовірно, полінезійська тату настільки ж давня, як і сама культура. На тихоокеанських островах нанесення малюнків на тіло здавна вважалося священним обрядом. Прикрашати тату тіла одноплемінників могли лише жерці. Вони не тільки користувалися повагою всього племені, а й отримували численні цінні дари за свою роботу.
Для жерця плем’я зводило спеціальний будинок із багатьма кімнатами. Саме в цих кімнатах, аж до завершення роботи (тижні, а то й місяці), жили члени племені, які вирішили прикрасити тіло ще однією тату. Увесь цей час навколо будинку жерця лунали піснопіння та молитви. Для створення малюнків полінезійські шамани використовували шипи рослин, кістки альбатроса та риби, зуби акули й гострі морські мушлі.
Багатство тату на тілі було ознакою шляхетного походження. Тому прикрашати все тіло малюнками мали право лише вождь, його найближчі родичі та воїни. А тих, хто жодного разу не наважився пройти через болісний обряд, у потойбічному світі чекало найсуворіше покарання.
Жінки також піддавали себе стражданням заради краси. Адже новозеландку без тату в куточках рота ніхто не брав у дружини.
Маорі, корінне населення Нової Зеландії, вважалися видатними скульпторами людського обличчя і користувалися абсолютно особливим способом татуування. Так, «мокко» (вид тату, характерний тільки для маорі) виконувалося спеціальними маленькими долотами, якими на обличчі вирізали, а не набивали візерунки. Метод виконання «мокко» нагадував різьблення по дереву, адже тіло й обличчя прикрашали спіралями, паралельними та ламаними лініями, характерними для складання орнаментів при різьбі.
Полінезійці прагнули прикрашати тату все тіло, тоді як у маорі певні його ділянки залишалися основними для малюнків. У чоловіків це були обличчя та область від колін до пояса, у жінок – лише обличчя. Проте деякі жінки носили й чоловічі тату «мокко».
Окрім нижньої частини тіла, чоловікам наносили тату на зап’ястя та груди, що символізувало їхнє становище в племінній ієрархії. Також тату наносили на язик і навіть інтимні частини тіла.
Дослідники тату маорі стверджували існування прямого зв’язку між якістю виконання «мокко» та статусом його власника. Найтехнічно складні та досконалі тату наносилися на обличчя людей високого походження. А повна відсутність «мокко» на обличчі чоловіка свідчила не лише про низьке становище в племені, а фактично принижувала його до рівня раба.
Саме «мокко», татуйовані на обличчі малюнки, зробили цей народ відомим у всьому світі. Один із вождів маорі навіть розбагатів, продаючи голови своїх підданих, прикрашені тату.
